Європейська комісія знайшла спосіб переконати Бельгію дати згоду на використання заморожених російських активів для надання Україні позики в розмірі 140 мільярдів євро. Про це у вівторок, 2 грудня, повідомило Politico, посилаючись на інформацію від п'яти дипломатів та представників ЄС.

Видання зазначає, що однією з головних причин занепокоєння Бельгії є ризик: якщо спершу кошти з російських активів будуть передані для підтримки України, а потім одна з країн ЄС, наприклад, Угорщина чи Словаччина, заблокує продовження санкцій проти Росії, то Бельгії, ймовірно, доведеться самостійно компенсувати ці кошти Москві.

 

Аби вирішити цю дилему, Єврокомісія запропонувала скористатися статтею 122 Договору про функціонування Європейського Союзу. Вона дає змогу вживати заходів "у дусі солідарності між країнами-членами" у разі економічної потреби. Єврокомісія пропонує тлумачити цю статтю таким чином, щоб подовження санкцій могло затверджуватися кваліфікованою більшістю голосів (понад 55% країн ЄС), тим самим уникаючи потенційного вето з боку Угорщини чи Словаччини.

 

Додатково обговорюється зміна терміну продовження санкцій - з традиційних шести місяців до трьох років. Це дозволило б зменшити ризики перерв у санкційному режимі й мінімізувати вплив можливого блокування з боку окремих держав.

 

Наразі незрозуміло, чи влаштує ця концепція прем'єр-міністра Бельгії Барта де Вевера. Його офіс утримався від коментарів з цього приводу.

 

Раніше Politico повідомляло, що країни ЄС звинувачують Бельгію у надмірних вимогах щодо гарантій у разі можливого позову від Росії через використання заморожених активів.

Як відомо, ідею репараційного кредиту для Києва, що базується на готівкових залишках російських активів, заморожених на Заході після вторгнення Росії в Україну в 2022 році, запропонувала президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Утім, реалізація плану з видачі Україні "репараційного кредиту" на 140 млрд євро  заморожених російських резервів зупинилася через позицію Бельгії. Технічна зустріч між представниками Європейської комісії та Бельгії так і не привела до прориву.